СТАЛИЙ РОЗВИТОК ВЧИТЕЛІВ. РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНИХ МОВ

О.М.Пріц,

методист методичного кабінету

управління освіти

ПРИНЦИПИ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ Й КРИТИЧНОГО
МИСЛЕННЯ. Переважна більшість педагогів прагне змінити практику своєї роботи, щоб сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них критичного
мислення. Вони хочуть, щоб учні не просто запам’ятовували матеріал з
предмету, а запитували, досліджували, творили, вирішували, інтерпретували
і дебатували за змістом матеріалу. Таке навчання сьогодні вважається
«найкращою практикою». Дослідження показують, що саме на активних
заняттях – якщо їх орієнтовано на досягнення конкретних цілей і добре
організовано – учні часто засвоюють матеріал найбільш повно і з користю
для себе.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ. У середині минулого століття швейцарський психолог Ж. Піаже
продемонстрував, що ми вчимося, осмислюючи світ у термінах тих понять,
якими вже володіємо. У процесі осмислення, усвідомлення оточуючого світу
ми змінюємо старі поняття, і таким чином ще більше збагачуємо свою
здатність усвідомлювати наші контакти зі світом у майбутньому.

У 70-80-тих роках ХХ ст. когнітивні психологи поширили ідеї Ж. Піаже і на методику викладання (Neisser, 1976; Pearson and Anderson, 1985). Оскільки
учні можуть пізнати щось лише використовуючи набуті знання (навіть коли
деякі їхні поняття й уявлення не цілком правильні – тому що неповні або
відбивають передсуди), педагогам варто починати урок, з'ясовуючи, якими
поняттями володіють учні, і готувати їх до навчання, ставлячи питання й
додаючи нове до тих уявлень, що у них вже є.
Зважаючи на те, що учні вчаться лише осмислюючи – тобто досліджуючи й
ставлячи питання – вчителі мають заохочувати підопічних задавати питання.
А оскільки цьому вмінню можна вчитися, то педагог повинен показувати
учням, як задавати питання (брати під сумнів інформацію, шукати та вивчати інформацію.

Оскільки активне навчання змінює наші старі ідеї і розширює здатність пізнавати нове, то вчителям варто залучати учнів до рефлексії того, чого вони навчились, дослідження причин і наслідків, пошуку можливостей його корисного застосування і модифікації старих уявлень про вивчену тему.

У кожному уроці є три фази, що відповідають тим компонентам навчання, які виділяли Ж.Піаже і його послідовники.

Фаза актуалізації

Кожний урок починається з фази актуалізації
(передбачення), під час якої педагог спрямовує учнів на те, щоб вони думали
над темою, яку починають вивчати і задавали питання.
Фаза актуалізації має на меті:

§ Актуалізувати (оживити) у пам’яті учнів вже наявні знання;

§ неформальним шляхом оцінити те, що вони вже знають (у тому числі їхні помилкові уявлення чи ідеї);

§ встановити цілі навчання;

§ зосередити увагу учнів на темі;

§ представити контекст для того, щоб вони зрозуміли нові ідеї.

Фаза побудови знань

Після такого початку уроку вчитель підводить учнів до постановки
питань, пошуку, осмислення матеріалу, відповідей на попередні питання,
визначення нових питань і намагання відповісти на них. Ця
друга або середня фаза уроку називається фазою побудови знань порівняти очікування учнів з тим, що вивчається;

§ переглянути очікування й висловити нові;

§ виявити основні моменти;

§ відстежити процеси мислення /перебіг думок учнів;

§ зробити висновки і узагальнення щодо матеріалу;

§ поєднати зміст уроку з особистим досвідом учнів;

§ поставити запитання до вивченого на уроці матеріалу

Фаза консолідації

Коли учні зрозуміли ідеї уроку, до того як урок буде закінчено,
необхідно переходити до наступної фази. Вчителеві треба, щоб учні
відрефлексували те, про що дізналися і запитали себе, що це означає для них,
як це змінює їхні попередні уявлення, зрештою як вони зможуть це
використовувати. Ця третя фаза уроку називається фазою консолідації.
Ця фаза має на меті:

§ узагальнити основні ідеї;

§ інтерпретувати визначені ідеї;

§ обмінятися думками;

§ виявити особисте ставлення;

§ апробувати ці ідеї;

§ оцінити, як йде процес навчання;

МИСЛИТИ КРИТИЧНО. ЩО ТАКЕ КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ? Щодня життя підкидає нам чимало питань і проблем, які вимагають наших відповідей та ефективних рішень. Деякі з них прості, а деякі – не зовсім: Як заощадити, не втрачаючи якості життя? За якого політика варто проголосувати? У який банк краще покласти гроші на депозит? Де і як знайти достойну роботу?.. Щоб обрати найкраще з рішень, слід увімкнути критичне мислення – це особливо результативний спосіб.

Людина, яка володіє критичним мисленням:

-         легко знаходить потрібну й важливу інформацію, може її перевірити;

-          уважно вивчає усі можливості;

-         прискіпливо оцінює кожен варіант й робить власний вибір.

Найбільш успішними є заняття, на яких учнів заохочують думати
самостійно і критично мислити (Halpern, 1996; Kurland, 1995; Unrau, 1997).
Критичне мислення дозволяє нам обмірковувати свої власні думки й причини появи тієї чи іншої точки зору.

Коли ми думаємо критично, те що ми думаємо і як ми думаємо завжди
перебуває у фокусі нашої уваги, і коли зауважуємо на помилку або бачимо
інший і, можливо, кращий спосіб осмислення якогось завдання або проблеми,
ми зацікавлено вивчаємо його. Учні, які мислять критично зазвичай вчаться з
інтересом. Навіть у дуже важких інтелектуальних завданнях вони бачать
можливості для навчання. Ці учні шукають шляхи застосування навичок
критичного мислення, і як правило, охоче їх використовують – будь то в
класі або у своєму повсякденному житті.

Етапи критичного мислення (відповідно до таксономії Блума): виклик-осмилення-роздуми.  

Дослідники, які вивчають та викладають критичне мислення й активне
навчання (наприклад, Anderson 2000), одним зі способів організації цілей
викладання і навчання визнають створення класифікації (категорій або типів)
питань і навчальних цілей. Ідея полягає в тому, що просте запам'ятовування
якогось факту є питанням або метою дуже «низького рівня». На іншому кінці
шкали – дії «високого рівня», такі як створення нових ідей або виведення
нових умовиводів.

Хоча завжди є потреба у мисленні на всіх рівнях, проте виходячи за рамки питань, які вимагають просто пам'яті або відтворення, ми як вчителі
допомагаємо учням задіяти більш високі рівні критичного мислення, навіть
коли вони засвоюють фактологічний матеріал. Щоб задавати ці питання,
більш високого рівня, й відповідно досягати цілей такого ж рівня, вчителям
необхідно реструктурувати свої заняття таким чином, щоб вони
підтримували більш високі рівні критичного мислення. Педагоги й
дослідники в галузі освіти представили певні поради для такої
реструктуризації (Herrenkohl 1998; Herrenkohl 1999). Під час занять вчителі й
учні цінують і підтримують активне навчання та критичне мислення. Серед
учнів й між учнями та вчителями часто розгортаються дискусії, які ведуться
жваво і коректно. Зазвичай ці дискусії виникають внаслідок порушеного учнем або вчителем питання. Рівень, тип і структура питань важливі для
дискусій, що виникають. Вони також підтримують більш високі рівні
складності критичного мислення учнів. У цьому розділі надано опис різних
рівнів і типів питань та моделей, а також наведено поради щодо організації
дискусій у класі.

 Коли ми говоримо про рівні запитань, ми маємо на увазі відмінності між
питаннями, які стосуються деталей, фактів (імена, дати, місця подій, столиці
держав), і питаннями, які потребують більше складних ідей (взаємозв’язок
між поняттями, причини якихось подій чи ситуацій). У запитаннях низького
рівня запитується про факти й деталі. Такі питання можна проілюструвати
прикладами:
¾ У якому році Мексика виборола незалежність від Іспанії?
¾ За якої температури замерзає вода на рівні моря?
¾ Як називається найбільш відомий літературний твір Сервантеса?
Серед стратегій /методів, які сприяють навчанню на більш

низьких рівнях, можна назвати такі:
¾ усно проговорювати факт знову й знову;

¾ записувати й переписувати інформацію;

¾ читати й перечитувати матеріал, котрий необхідно запам'ятати.

Зазвичай ці методи спрацьовують на найближчу перспективу, але вони не забезпечують запам'ятовування інформації на більш тривалий період часу. Якщо ціль навчання полягає не тільки у тім, щоб запам'ятати факти, але й
використати їх для вирішення завдань і прийняття рішень, то для учнів
кориснішим буде, якщо їм задавати питання, де вимагається застосування
складнішого, вищого рівня критичного мислення, - питання високого рівня. 18
Запитання високого рівня – це запитання, які ми задаємо, коли запитуємо,
як або чому щось відбулося, або яким чином одна подія, предмет чи ідея
можуть бути пов'язані з іншими. Ці питання формулюються у такий спосіб,
щоб змусити того, хто на них відповідає, критично мислити. Тобто, учні
можуть використати факти й деталі в процесі відповіді на питання, але для
обґрунтування відповіді їм необхідно вийти за межі простого знання фактів і
деталей. Коли поставлено питання більш високого рівня той, хто відповідає,
активно виражає певну позицію, стверджує певну точку зору щодо причин
або зв’язків.

Питання високого рівня вимагають від учнів знаходити важливу
інформацію й застосовувати її для того, щоб зробити висновки або провести
порівняння. Наприклад:
¾ Яким чином рух за незалежність Мексики від Іспанії вплинув на людей у сусідніх з нею країнах?

¾ Чому вода поблизу мостів і в містах замерзає взимку пізніше, ніж вода в озерах, розташованих у сільських районах?

¾ Ріка Амазонка впливає на багато районів Бразилії. Чим відрізняється
цей вплив у районах, розташованих поблизу Атлантичного узбережжя,

Основні методи та прийоми розвитку критичного мислення:

-         Навички ведення дискусії

-         Формування питань та відповідей

-         Представлення своєї точки зору

-         Ромашка Блума

-         Кластери

-         Дерево передбачень

-         Фішбоун

-         Оцінне вікно

-         Коло води

-         Мозковий штурм

-         6 капелюхів

-         ….

Таким чином,

Критичне мислення — це, перш за все, про прийняття рішень. Критичне мислення допомагає учням бачити невизначеність і навіть помилковість пропонованих іншими міркувань.

          Особливостями навчального процесу у рамках будь-якого предмету, побудованого на засадах критичного мислення, є такі:

•      у навчання включаються завдання, розв’язання яких потребує мислення вищого рівня;

•      навчальний процес обов’язково організований як дослідження учнями певної теми, яке виконується шляхом інтерактивної взаємодії між ними;
 

•      результатом навчання є не засвоєння фактів чи чужих думок, аь вироблення власних суджень через застосування до інформації певних прийомів мислення.

•      викладання (діяльність вчителя) у цьому процесі є стратегією постійної оцінки результатів з використанням зворотного зв’язку „учні – вчитель” на основі дослідницької активності вчителя в класі;

•      критичне мислення потребує від учнів достатніх навичок оперування доводами та формулювання умовиводів

•      відповідальність вимагає, що учні були вмотивовані для обговорення
проблем, а не намагались уникнути їхнього розв’язання.

Використані джерела

     1.Алан Кроуфорд, Е. Венди Саул, Самуел Метьюз,
Джеймс Макінстер. Технології розвитку критичного мислення учнів

   2. Сидорук Л.В. Актуальність впровадження елементів критичного мислення в процес навчання молодших школярів// https://naurok.com.ua/prezentaciya-aktualnist-vprovadzhennya-elementiv-kritichnogo-mislennya-v-proces-navchannya-molodshih-shkolyariv-46065.html

33. Що таке критичне мислення і для чого воно потрібне?// https://www.criticalthinking.expert/shho-take-krytychne-myslennya/shho-take-kritichne-mislennya/

  4. Савенко К. Що таке критичне мислення// https://womo.ua/kritichne-mislennya-navishho-i-yak-yogo-rozvivati/