Засідання Творчої групи вчителів-новаторів англійської мови

 <a target="_blank" href="https://calendar.google.com/event?action=TEMPLATE&amp;tmeid=ZzJiYjJibDRyYm45anJvYXA2MTUycTZkdmsgb2xlbmthLnByaXRzQG0&amp;tmsrc=olenka.prits%40gmail.com"><img border="0" src="https://www.google.com/calendar/images/ext/gc_button1_uk.gif"></a>

СТАЛИЙ РОЗВИТОК ВЧИТЕЛІВ. РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНИХ МОВ

О.М.Пріц,

методист методичного кабінету

управління освіти

ПРИНЦИПИ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ Й КРИТИЧНОГО
МИСЛЕННЯ. Переважна більшість педагогів прагне змінити практику своєї роботи, щоб сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них критичного
мислення. Вони хочуть, щоб учні не просто запам’ятовували матеріал з
предмету, а запитували, досліджували, творили, вирішували, інтерпретували
і дебатували за змістом матеріалу. Таке навчання сьогодні вважається
«найкращою практикою». Дослідження показують, що саме на активних
заняттях – якщо їх орієнтовано на досягнення конкретних цілей і добре
організовано – учні часто засвоюють матеріал найбільш повно і з користю
для себе.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ. У середині минулого століття швейцарський психолог Ж. Піаже
продемонстрував, що ми вчимося, осмислюючи світ у термінах тих понять,
якими вже володіємо. У процесі осмислення, усвідомлення оточуючого світу
ми змінюємо старі поняття, і таким чином ще більше збагачуємо свою
здатність усвідомлювати наші контакти зі світом у майбутньому.

У 70-80-тих роках ХХ ст. когнітивні психологи поширили ідеї Ж. Піаже і на методику викладання (Neisser, 1976; Pearson and Anderson, 1985). Оскільки
учні можуть пізнати щось лише використовуючи набуті знання (навіть коли
деякі їхні поняття й уявлення не цілком правильні – тому що неповні або
відбивають передсуди), педагогам варто починати урок, з'ясовуючи, якими
поняттями володіють учні, і готувати їх до навчання, ставлячи питання й
додаючи нове до тих уявлень, що у них вже є.
Зважаючи на те, що учні вчаться лише осмислюючи – тобто досліджуючи й
ставлячи питання – вчителі мають заохочувати підопічних задавати питання.
А оскільки цьому вмінню можна вчитися, то педагог повинен показувати
учням, як задавати питання (брати під сумнів інформацію, шукати та вивчати інформацію.

Оскільки активне навчання змінює наші старі ідеї і розширює здатність пізнавати нове, то вчителям варто залучати учнів до рефлексії того, чого вони навчились, дослідження причин і наслідків, пошуку можливостей його корисного застосування і модифікації старих уявлень про вивчену тему.

У кожному уроці є три фази, що відповідають тим компонентам навчання, які виділяли Ж.Піаже і його послідовники.

Фаза актуалізації

Кожний урок починається з фази актуалізації
(передбачення), під час якої педагог спрямовує учнів на те, щоб вони думали
над темою, яку починають вивчати і задавали питання.
Фаза актуалізації має на меті:

§ Актуалізувати (оживити) у пам’яті учнів вже наявні знання;

§ неформальним шляхом оцінити те, що вони вже знають (у тому числі їхні помилкові уявлення чи ідеї);

§ встановити цілі навчання;

§ зосередити увагу учнів на темі;

§ представити контекст для того, щоб вони зрозуміли нові ідеї.

Фаза побудови знань

Після такого початку уроку вчитель підводить учнів до постановки
питань, пошуку, осмислення матеріалу, відповідей на попередні питання,
визначення нових питань і намагання відповісти на них. Ця
друга або середня фаза уроку називається фазою побудови знань порівняти очікування учнів з тим, що вивчається;

§ переглянути очікування й висловити нові;

§ виявити основні моменти;

§ відстежити процеси мислення /перебіг думок учнів;

§ зробити висновки і узагальнення щодо матеріалу;

§ поєднати зміст уроку з особистим досвідом учнів;

§ поставити запитання до вивченого на уроці матеріалу

Фаза консолідації

Коли учні зрозуміли ідеї уроку, до того як урок буде закінчено,
необхідно переходити до наступної фази. Вчителеві треба, щоб учні
відрефлексували те, про що дізналися і запитали себе, що це означає для них,
як це змінює їхні попередні уявлення, зрештою як вони зможуть це
використовувати. Ця третя фаза уроку називається фазою консолідації.
Ця фаза має на меті:

§ узагальнити основні ідеї;

§ інтерпретувати визначені ідеї;

§ обмінятися думками;

§ виявити особисте ставлення;

§ апробувати ці ідеї;

§ оцінити, як йде процес навчання;

МИСЛИТИ КРИТИЧНО. ЩО ТАКЕ КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ? Щодня життя підкидає нам чимало питань і проблем, які вимагають наших відповідей та ефективних рішень. Деякі з них прості, а деякі – не зовсім: Як заощадити, не втрачаючи якості життя? За якого політика варто проголосувати? У який банк краще покласти гроші на депозит? Де і як знайти достойну роботу?.. Щоб обрати найкраще з рішень, слід увімкнути критичне мислення – це особливо результативний спосіб.

Людина, яка володіє критичним мисленням:

-         легко знаходить потрібну й важливу інформацію, може її перевірити;

-          уважно вивчає усі можливості;

-         прискіпливо оцінює кожен варіант й робить власний вибір.

Найбільш успішними є заняття, на яких учнів заохочують думати
самостійно і критично мислити (Halpern, 1996; Kurland, 1995; Unrau, 1997).
Критичне мислення дозволяє нам обмірковувати свої власні думки й причини появи тієї чи іншої точки зору.

Коли ми думаємо критично, те що ми думаємо і як ми думаємо завжди
перебуває у фокусі нашої уваги, і коли зауважуємо на помилку або бачимо
інший і, можливо, кращий спосіб осмислення якогось завдання або проблеми,
ми зацікавлено вивчаємо його. Учні, які мислять критично зазвичай вчаться з
інтересом. Навіть у дуже важких інтелектуальних завданнях вони бачать
можливості для навчання. Ці учні шукають шляхи застосування навичок
критичного мислення, і як правило, охоче їх використовують – будь то в
класі або у своєму повсякденному житті.

Етапи критичного мислення (відповідно до таксономії Блума): виклик-осмилення-роздуми.  

Дослідники, які вивчають та викладають критичне мислення й активне
навчання (наприклад, Anderson 2000), одним зі способів організації цілей
викладання і навчання визнають створення класифікації (категорій або типів)
питань і навчальних цілей. Ідея полягає в тому, що просте запам'ятовування
якогось факту є питанням або метою дуже «низького рівня». На іншому кінці
шкали – дії «високого рівня», такі як створення нових ідей або виведення
нових умовиводів.

Хоча завжди є потреба у мисленні на всіх рівнях, проте виходячи за рамки питань, які вимагають просто пам'яті або відтворення, ми як вчителі
допомагаємо учням задіяти більш високі рівні критичного мислення, навіть
коли вони засвоюють фактологічний матеріал. Щоб задавати ці питання,
більш високого рівня, й відповідно досягати цілей такого ж рівня, вчителям
необхідно реструктурувати свої заняття таким чином, щоб вони
підтримували більш високі рівні критичного мислення. Педагоги й
дослідники в галузі освіти представили певні поради для такої
реструктуризації (Herrenkohl 1998; Herrenkohl 1999). Під час занять вчителі й
учні цінують і підтримують активне навчання та критичне мислення. Серед
учнів й між учнями та вчителями часто розгортаються дискусії, які ведуться
жваво і коректно. Зазвичай ці дискусії виникають внаслідок порушеного учнем або вчителем питання. Рівень, тип і структура питань важливі для
дискусій, що виникають. Вони також підтримують більш високі рівні
складності критичного мислення учнів. У цьому розділі надано опис різних
рівнів і типів питань та моделей, а також наведено поради щодо організації
дискусій у класі.

 Коли ми говоримо про рівні запитань, ми маємо на увазі відмінності між
питаннями, які стосуються деталей, фактів (імена, дати, місця подій, столиці
держав), і питаннями, які потребують більше складних ідей (взаємозв’язок
між поняттями, причини якихось подій чи ситуацій). У запитаннях низького
рівня запитується про факти й деталі. Такі питання можна проілюструвати
прикладами:
¾ У якому році Мексика виборола незалежність від Іспанії?
¾ За якої температури замерзає вода на рівні моря?
¾ Як називається найбільш відомий літературний твір Сервантеса?
Серед стратегій /методів, які сприяють навчанню на більш

низьких рівнях, можна назвати такі:
¾ усно проговорювати факт знову й знову;

¾ записувати й переписувати інформацію;

¾ читати й перечитувати матеріал, котрий необхідно запам'ятати.

Зазвичай ці методи спрацьовують на найближчу перспективу, але вони не забезпечують запам'ятовування інформації на більш тривалий період часу. Якщо ціль навчання полягає не тільки у тім, щоб запам'ятати факти, але й
використати їх для вирішення завдань і прийняття рішень, то для учнів
кориснішим буде, якщо їм задавати питання, де вимагається застосування
складнішого, вищого рівня критичного мислення, - питання високого рівня. 18
Запитання високого рівня – це запитання, які ми задаємо, коли запитуємо,
як або чому щось відбулося, або яким чином одна подія, предмет чи ідея
можуть бути пов'язані з іншими. Ці питання формулюються у такий спосіб,
щоб змусити того, хто на них відповідає, критично мислити. Тобто, учні
можуть використати факти й деталі в процесі відповіді на питання, але для
обґрунтування відповіді їм необхідно вийти за межі простого знання фактів і
деталей. Коли поставлено питання більш високого рівня той, хто відповідає,
активно виражає певну позицію, стверджує певну точку зору щодо причин
або зв’язків.

Питання високого рівня вимагають від учнів знаходити важливу
інформацію й застосовувати її для того, щоб зробити висновки або провести
порівняння. Наприклад:
¾ Яким чином рух за незалежність Мексики від Іспанії вплинув на людей у сусідніх з нею країнах?

¾ Чому вода поблизу мостів і в містах замерзає взимку пізніше, ніж вода в озерах, розташованих у сільських районах?

¾ Ріка Амазонка впливає на багато районів Бразилії. Чим відрізняється
цей вплив у районах, розташованих поблизу Атлантичного узбережжя,

Основні методи та прийоми розвитку критичного мислення:

-         Навички ведення дискусії

-         Формування питань та відповідей

-         Представлення своєї точки зору

-         Ромашка Блума

-         Кластери

-         Дерево передбачень

-         Фішбоун

-         Оцінне вікно

-         Коло води

-         Мозковий штурм

-         6 капелюхів

-         ….

Таким чином,

Критичне мислення — це, перш за все, про прийняття рішень. Критичне мислення допомагає учням бачити невизначеність і навіть помилковість пропонованих іншими міркувань.

          Особливостями навчального процесу у рамках будь-якого предмету, побудованого на засадах критичного мислення, є такі:

•      у навчання включаються завдання, розв’язання яких потребує мислення вищого рівня;

•      навчальний процес обов’язково організований як дослідження учнями певної теми, яке виконується шляхом інтерактивної взаємодії між ними;
 

•      результатом навчання є не засвоєння фактів чи чужих думок, аь вироблення власних суджень через застосування до інформації певних прийомів мислення.

•      викладання (діяльність вчителя) у цьому процесі є стратегією постійної оцінки результатів з використанням зворотного зв’язку „учні – вчитель” на основі дослідницької активності вчителя в класі;

•      критичне мислення потребує від учнів достатніх навичок оперування доводами та формулювання умовиводів

•      відповідальність вимагає, що учні були вмотивовані для обговорення
проблем, а не намагались уникнути їхнього розв’язання.

Використані джерела

     1.Алан Кроуфорд, Е. Венди Саул, Самуел Метьюз,
Джеймс Макінстер. Технології розвитку критичного мислення учнів

   2. Сидорук Л.В. Актуальність впровадження елементів критичного мислення в процес навчання молодших школярів// https://naurok.com.ua/prezentaciya-aktualnist-vprovadzhennya-elementiv-kritichnogo-mislennya-v-proces-navchannya-molodshih-shkolyariv-46065.html

33. Що таке критичне мислення і для чого воно потрібне?// https://www.criticalthinking.expert/shho-take-krytychne-myslennya/shho-take-kritichne-mislennya/

  4. Савенко К. Що таке критичне мислення// https://womo.ua/kritichne-mislennya-navishho-i-yak-yogo-rozvivati/

Використання Google Classroom,  Google Apps та інтерактивних онлайн засобів у навчальному процесі

Використання хмарних сервісів для впровадження змішаного навчання не лише організовує самостійну роботу учнів, а й сприяє підвищенню мотивації до навчання та кращому засвоєнню навчального матеріалу, робить процес навчання цікавішим та більш адаптованим для школярів. Сьогодні існує дуже багато сервісів та інструментів Google, головне навчити школярів їх правильно і результативно використовувати не лише в по всякденному житті, а й у навчанні.

Наведемо декілька прикладів інструментів Google, які можна використавувати як самостійно, так і створюючи завдання у Google Classroom:

-         Запитання та відповіді» (раніше Google Answers) — сервіс для колективного надання відповідей на виникаючі питання.

-         Google ArtProject — інтерактивнопредставлені популярні музеї світу.

-         Google Docs — веборієнтований застосунок для роботи з документами, що допускає спільне використання документа.

-         Google Drive  — вміст мережі, впорядковані за тематичними категоріями.

-         Google Docs – сервіс для стівореннята редагування документів.

-         Google Maps— набір карт, побудованих на основі безкоштовного картографічного сервісу.

-         Google Keep — сервіс для зберігання нотаток.

Використовуючи даний сервіс, вчитель виступає тьютором для своїх учнів. Структура навчального матеріалу містить: пояснення (лекції, відео-лекції), виконання практичних робіт, створення групових чи індивідуальних проектів,  тести з метою навчального оцінювання чи контролю. Для початку учень, а також і вчитель повинні мати обліковий запис Google . Також учні всього класу разом з учителем можуть створити коло учасників курсу в мережі Google+.

Як створити клас? У класі учитель створює тему, яку наповнює завданнями, відповідно до мети та очікуваних результатів. Налаштування класу. Для кожного класу створюється свій ключ доступу, який учні та інші вчителі використовують для приєднання до навчального курсу. Або вчитель може розіслати запрошення до свого навчального курсу використовуючи розсилку групі учнів на пошту кожного учня і вони відкриваючи отриманий лист натискають кнопку «Приєднатися» і автоматично є учасниками класу.

Інтеграція з Google Диском. Коли вчитель використовує Google Classroom, папка «Клас» автоматично створюється на його робочому Google Диску. Для студентів також створюється папка «Клас» з вкладеними папками для кожного класу, до якого вони приєднуються.

Різноманітні можливості для створення та розповсюдження завдань. Всі записи в Класі відображаються як у блозі, стрічкою. Вчитель отримує можливість використовувати в Класі дописи 4-х типів: «Створити оголошення», «Створити завдання», «Створити запитання» та «Використати наявний допис». Допис «Створити запитання» призначений для створення запитання з короткою відповіддю або запитання, що має варіанти відповіді. Допис «Створити завдання» призначений для створення індивідуальних завдань. Допис «Використати наявний допис» дає можливість вчителю використати завдання чи запитання створене в іншому класі (в своєму чи тому до якого він має доступ). Всі чотири типи дописів дають можливість використовувати посилання на файли будь-якого виду з Google-диска, зовнішнє посилання та посилання на відео з YouTude. Таким чином, забезпечені умови для доступу учнів до навчального матеріалу (презентації, лекції, демонстрації, інтерактивні завдання, тестування, додаткова література та відео-уроки).

 Кожне завдання містить інструкцію, термін виконання, оцінювання. Створюючи завдання вчитель може прикріплювати також посилання на такі он-лайн інструменти, як:

-         Padlet.com – спільна універсальна дошка, призначена для обміну ідеями, матеріалами за допомогою стікерів, у яких можна писати текст, додавати фото і відео, посилання. Доступ з будь-якого пристрою.

-         Quizlet – самий простий спосіб засвоювати новий матеріал тазакріплювати вичений цікаво, мотиваційно.  

Сучасні технології в освіті: Ресурси для електронного навчання

Сучасні технології в освіті: Ресурси для електронного навчання: Допомога вчителю (ресурси дистанційного навчання) 1. Доступна освіта В умовах глобалізації та інформаційного суспільства якісна о...

Механізми розвитку мотиваційного процесу

19 березня 2020 року відбулось дистанційне засідання Творчої групи вчителів музичного мистецтва.

Творча група вчителів музичного мистецтва

19.03.2020

Механізми розвитку мотиваційного процесу

Успіх будь-якої діяльності залежить не лише від здібностей і знань, а й від мотивації, тобто від прагнень самостверджуватися, досягати високих результатів. Адже чим вищий рівень мотивації, чим більше чинників спонукають дитину до діяльності, тим більших результатів вона може досягти. Кожен учитель хоче, щоб його учні добре навчалися, з інтересом і бажанням ходили до школи. У цьому зацікавлені і батьки учнів. Але часом і вчителям, і батькам доводиться з жалем констатувати: “не хоче вчитися”, “міг би добре займатися, але бажання немає”. У цих випадках ми зустрічаємося з тим, що в учня не сформувалися потреби в знаннях, немає інтересу до навчання.

На сучасному рівні психологічної науки ми не вправі просто констатувати, що учень не хоче учитися. Треба постаратися з’ясувати, чому саме він не хоче учитися, які сторони мотивації в нього несформовані, у якому випадку він не хоче учитися, а де ми, дорослі, не навчили його так організовувати свою поведінку, щоб мотивація до навчання з’явилася. Ця проблема сьогодні хвилює багатьох педагогів і батьків. Учителі знають, що школяра не можна успішно навчати, якщо він байдуже відноситься до навчання і знань, без інтересу і, не усвідомлюючи потреби до них. Тому перед школою стоїть задача з формування і розвитку в дитини позитивної мотивації до навчальної діяльності

Термін “мотивація”, в широкому смислі використовується в усіх галузях психології, які досліджують причини та механізми цілеспрямованої поведінки людини. Мотивація – це один із найважливіших факторів поряд із здібностями, знаннями, навичками, який забезпечує успіх у діяльності. Це сукупність спонукальних факторів, які викликають активність в організмі і визначають його спрямованість

Слід зазначити, що мотивація навчання складається з багатьох сторін, що змінюються і вступають у нові відносини одна з одною (суспільні ідеали, зміст навчання для школяра, його мотиви, мети, емоції, інтереси й ін.). Тому становлення мотивації це не просте збільшення позитивного чи негативного відношення до навчання, але й ускладнення структури мотиваційної сфери та спонукань, що входять до неї, встановлення нових, більш зрілих, іноді суперечливих відносин між ними. Про окремі сторони мотиваційної сфери ми сьогодні будемо говорити.